25.02.2020 | Іван Киричевський, Євген Магда спеціально для GreenPost
Фейки про наслідки запровадження ринку землі інтенсивно поширює Росія, аби дискредитувати
Україну як «житницю Європи» та головного конкурента на світових ринках
агропродукції.
Гібридне протистояння, яке триває з Росією вже сьомий рік, мало б навчити нас, що головним об’єктом впливу є свідомість численних громадян. Проте зробити подібні висновки виходить далеко не всім. Кремль, зі свого боку, добре знає слабкі місця українського суспільства, та грає на них вправно.
Додає драматизму і той факт, що запуск ринку землі з однаковими для всіх «правилами гри» не вдається Україні практично з моменту проголошення незалежності. Століття бездержавності не залишили українцям
успішного досвіду господарювання на власній землі. Логічно, що в цих умовах на перший план виходять численні іноземні радники, позицію яких варто сприймати скептично.
Наприклад, профільні аграрні ЗМІ із орбіти Ріната Ахметова доволі часто поширюють висловлювання громадянина Польщі Міхала Колодейчака, очільника антисистемного руху AGROunia. Він м’яко стеле для наших читачів: «Україна й Польща – дуже подібні», «українські та польські фермери не конкурують, а доповнюють один одного», «земля – це привілей, і вам потрібно берегти свій ринок від іноземців, як це вже зробили ми».
Ці солодкі слова прикривають змістовну позицію пана Колодейчака про доцільність для України відмови від економічних санкцій проти Росії, бо від них начебто українські аграрії «постраждають настільки ж сильно, як і польські».
І також – що членство в ЄС в принципі економічно невигідне, бо країни «старої Європи» не субсидують, а фактично обкрадають своїх нових членів із Центральної та Східної Європи.
Аналогічне звучання мають дописи і від імені такого собі Міхала Козака, якого в нас представляють «кореспондентом Національного банку Польщі» та екс-депутатом міської ради Варшави. Завдяки наполяганням, що «Україна має не допускати на ринок землі іноземців, і взагалі замість продажу землі розвивати фермерство», цей дописувач також став популярним у наших читачів. І як завжди, нікого не збентежила завзята апологія від цього Козака на користь відмови від співпраці із МВФ. Не варто забувати, що принцип 40/60 у пропаганді відомий ще від часів Пауля Йозефа Геббельса.
Якщо польські порадники зазвичай віртуальні, то представник ще однієї дружньої до України держави часто гостює на нашій землі. Мова про Казіса Старкявічуса, екс-міністра сільського господарства Литви, нині – депутата литовського Cейму. Завдяки йому можна дізнатися, що «90% ріллі Литви уже продано іноземцям, тому нас литовці вчать не відкривати ринок землі", які потім радісно відтворювались на політичних ток-шоу. Формально, Старкявічус – «наш хлопець», проукраїнський: він обстоює ідею визнати незалежність Чечні від Росії, а також ідею закрити ринок Литви для будь-якої агропродукції із РФ, зокрема, гречки.
Але цікаво, що Старкявічус як міністр АПК Литви у 2006-2010 роках швидше сприяв розвитку місцевого агроекспорту в РФ, замість лобіювання поставок в ЄС та виходу на нові ринки збуту для продукції литовських аграріїв.
Він також доклав немало зусиль для дезорганізації місцевого ринку землі: наприклад, наявність закинутих земель біля Вільнюса він сприйняв як свідчення земельних спекуляцій, а не малородючості ґрунтів, як це є насправді. Тому аграріїв змусили або платити додатковий податок, якщо якась ділянка не обробляється, або розорювати наділ у збиток собі.
І найголовніше - цифра про 90% скуплених іноземцями земель в Литві не має об’єктивних підтверджень. Проте
відомо інше: найбагатшим депутатом Сейму Литви є
лідер "Союзу селян та зелених" Рамунас Карбаускіс, якому легально
належить 16 млн євро, а фактично - агрохолдинг Agrokoncernas, із банком ріллі в 17 тис га та потужним спектром дилерських та
консалтингових підприємств. Сам Старкявічус володіє фермою в півтисячі
гектарів, яка йому забезпечила офіційний статок в 5 мільйонів євро та п’яте
місце за статками серед литовських депутатів. Якби іноземці справді скупили значні масиви землі в Литві, про наявність
власного сильного агробізнесу в того ж Старкявічуса говорити не випадало б.
Показово, що в дискурсі про «недопуск іноземців на ринок землі» гучно звучать переважно «антизахідні» та «євроскептичні» аргументи, вигідні Кремлю. Хоча логічніше було б говорити про «загрозу» для наших грунтів із «азійської сторони».
Пригадаймо угоду 2018 року, за якою Саудівська Аравія викупила агрохолдинг «Мрія» із 140 тисячами гектарів ріллі, в рамках якої навіть президент Петро Порошенко мусив виступити гарантом, що ця історія – про інвестиції в український АПК, а не про неконтрольований продаж наших земель. Можемо заглибитись ще далі в минуле, і згадати, що в 2016 році Олег Бахматюк допускав, що продасть в 2022 році свій «Укрлендфарміг» китайським інвесторам, за умови стабілізації фінансового стану холдингу. Щоправда, у Бахматюка зараз проблеми іншого характеру.
Наостанок наведемо факт про наявність у РФ прямого інтересу усіляко завадити запуску ринку землі в Україні задля дестабілізації нормальної роботи нашого АПК. Нічого особистого, лише бізнес: росіяни хочуть до 2025 року наростити свій агроекспорт на 15% без зростання урожаю, і це їм не вдасться, якщо український АПК буде працювати стабільно. Українські та російські аграрії постачають на експорт приблизно однаковий обсяг зерна – по 40 млн тонн щороку та конкурують на ринках Близького Сходу та Азії. Тому варто очікувати інших, не менш підступних спроб дискредитації України як вагомого гравця на світовому аграрному ринку та створення перепон для розвитку національного АПК.
