У Польщі впала випущена росіянами по Україні ракета Х-55 з імітатором ядерної боєголовки — ось що це за зброя
Версія, що ракети Х-55 Україна передала РФ за Будапештським меморандумом, хибна — насправді їх віддали як борг за газ.
У Польщі продовжується розслідування інциденту про падіння на території країни російської крилатої ракети Х-55. Снаряд був випущений по Україні ще торік, але не вибухнув, оскільки призначений для встановлення або ядерної бойової частини, або імітатора. Причому снаряд, можливо, раніше належав Києву і був переданий ним Москві — а зараз росіяни обстрілюють українські міста українськими Х-55. «Дзеркало» розбирається у цій заплутаній історії.
Історія Х-55
До 1970-х років основними крилатими ракетами Радянського Союзу були величезні надзвукові Х-22 та їх зменшені версії КСР-5. Такі літаки-снаряди розвивали величезну швидкість, але літали «лише» на 300-700 км, мали не надто високу точність, що робило їх малопридатними без ядерної боєголовки, і дуже дорого коштували.
Проте з розвитком технологій та освоєнням космосу для творців крилатих ракет відкрилися нові можливості. І США, й СРСР вивели на орбіту угруповання супутників, дозволяють створювати цифрові карти рельєфу будь-якої ділянки планети. А для крилатих ракет у Штатах, а потім у Союзі й інших країнах були придумані системи, що дозволяють снарядам літати на звичайному автопілоті, але коригувати політ заздалегідь закладеною в пам'ять цифровою картою.
Тепер ракети могли летіти над землею, «ховаючись» від далекобійних зенітних комплексів за кривизною планети. Тепер від літаків-снарядів не була потрібна висока швидкість (у землі розвинути і підтримувати її суттєво складніше, ніж на великій висоті). А низькошвидкісні вироби витрачали мало палива, літали далеко, були порівняно дешевими, і робити їх можна було багато.
Так у 70-их роках крилаті ракети відразу набули того вигляду, який загалом мають і сьогодні. США та СРСР почали розробляти дозвукові крилаті ракети в середині 70-их і до початку 80-их прийняли їх на озброєння.
Першою радянською моделлю нового типу і стала Х-55 (на заході її називали AS-15 Kent).
Розробляло крилату ракету конструкторське бюро «Райдуга», «відповідальне» за безліч зразків ракетної зброї СРСР — у тому числі Х-22 та Х-101, якими зараз обстрілюють Україну.
Роботи йшли з 1976 по 1981 рік, за цей час було розгорнуто серійне виробництво у Харкові. Конструкторам удалося отримати компактну економічну ракету з дальністю польоту 2500 км. На озброєння Х-55 разом із літаком-носієм Ту-95МС прийняли 31 грудня 1983 року. Через кілька років виробництво перенесли з Харкова на підприємства у РРФСР (у Кірові та Смоленську). Розробники зробили кілька модифікацій Х-55, включаючи версії із збільшеною дальністю.
Перша стратегічна крилата ракета Радянського Союзу була потрібна для ядерного протистояння з НАТО і ні для чого більше. Тому вона оснащувалась виключно ядерною бойовою частиною 200 кілотонн, чого було достатньо для знищення стратегічно важливих цілей після того, як Третя світова почнеться.
Проте минуло всього вісім років з моменту прийняття Х-55 на озброєння — і країна, що її створила, розвалилася без жодної війни, й необхідність ядерного протистояння із Заходом стала неочевидною.
Після розпаду СРСР кілька сотень ракет Х-55 опинилися в Україні, як і літаки-носії Ту-160 та Ту-95МС. Річ у тім, що стратегічна авіація Радянського Союзу частиною базувалася саме в УРСР (зокрема, на аеродромах Прилуки на Чернігівщині й Узин у Київській області).
Іноді в пресі трапляються твердження, що і ракети Х-55, і стратегічну авіацію Україна передала Росії за Будапештським меморандумом (за ним країна ставала без'ядерною в обмін на гарантії безпеки).
Насправді це не так: за власне Будапештським меморандумом Київ нікому нічого не передавав, навіть ядерні боєголовки вивезли до Росії за іншими угодами. А наявні ракети Х-55 поряд із деякою кількістю стратегічних бомбардувальників Москві передали як борг за газ.
У Росії ж більшу частину наявних Х-55 в 2000-их і 2010-их роках модернізували до версії Х-555. Головна відмінність була одна: Х-555 має вже неядерну боєголовку. Оскільки ядерні боєзаряди значно компактніші і легші за неядерні, для встановлення звичайної боєголовки достатньої потужності довелося зменшити дальність польоту з 2500 до 2000 км (або при збереженні колишньої дальності додавати ракеті додаткові паливні баки). Крім того, боєприпас зробили значно точнішим — до цього часу, крім автопілота і системи корекції по рельєфу, додалася супутникова навігація.
Х-55 у війні Росії проти України
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну російські війська почали використовувати Х-555 так само, як і інші крилаті ракети на кшталт «Калібру» чи тієї ж Х-22, тобто атакувати ними об'єкти в тилу, включаючи міста й електростанції.
Проте 17 листопада 2022 року протиповітряна оборона України збила під Києвом ракету, в якій замість бойової частини стояв імітатор, тобто снаряд узагалі не ніс вибухівки. Українське оборонне видання Defense Express зауважило, що це не Х-555, а оригінальна Х-55, тобто ракета, призначена лише для запуску з ядерною боєголовкою. Без переробок (які й становлять модернізацію до версії Х-555) звичайну бойову частину туди просто не вдасться вставити.
Defense Express припустило тоді, що те, що відбувається, може свідчити про нестачу звичайних ракет у російських військ, а запустити Х-55, яка не може вибухнути, росіяни могли для того, щоби спробувати перевантажити протиповітряну оборону.
Минуло півроку, ракетні обстріли Росії продовжуються, і періодично в них щоразу використовуються Х-55 з імітаторами бойових частин. Російські провоєнні Телеграм-канали навіть розповідали, що використання таких снарядів є ефективним, оскільки вони ускладнюють роботу ППО.
Реальність у цьому випадку дещо прозаїчніша: раз ракету запустили без бойової частини, отже, бойової частини для неї не знайшлося. І тому Москва вирішила використати снаряди хоч із якоюсь користю для себе — для розпилення уваги українських ППО. Сама по собі неядерна боєголовка — один із найдешевших компонентів снаряда, набагато складніше і дорожче обходяться системи наведення, двигун та електроніка.
Така витрата ракет виглядає марнотратною, але російське керівництво загалом на війні ресурси економити не схильне. Чи є ракети, що запускаються по Україні, тими самими, що Київ передав Москві ще в XX столітті, — достеменно невідомо, оскільки у відкритих джерелах немає відомостей про те, які Х-55 модернізували, а які залишили в первісному оснащенні. Однак це цілком можливо.
Як російська ракета потрапила до Польщі
25 квітня 2023 року під Бидгощем у центральній Польщі місцевий житель знайшов залишки ракети, в якій пізніше впізнали радянську Х-55 — і саме з імітатором ядерної бойової частини. Снаряд був одним із тих, якими Росія обстріляла Україну 16 грудня 2022 року. Перш ніж упасти, боєприпас пролетів польською територією кілька сотень кілометрів, причому, ймовірно, летів з боку Бреста.
Польське видання Defence24, що спеціалізується на питаннях оборони, зазначило, що місцева система ППО не інтегрована з українською, і ЗСУ могли сповістити поляків про ракету, швидше за все, по телефону. Радари протиповітряної оборони деякий час «вели» ракету, що летить, але потім втратили — автор статті пояснив, що в режимі мирного часу ППО контролює не весь повітряний простір країни.
У польській протиповітряній обороні, якщо немає війни, постійне спостереження зазвичай ведеться лише за повітряними об'єктами на висотах понад 3000 м — колишній міністр національної оборони Антоній Мацеревич порушував це питання у парламенті країни.
«При оцінці роботи системи ППО над Польщею відкритим залишається лише питання, чому порушника не було збито ракетними комплексами, які нібито було розгорнуто вздовж польського кордону. Проте, мабуть, тому, що у грудні 2022 року їх було надто мало, і вони не прикривали кордон із Білоруссю», — пише автор статті.
Питання про те, як російська ракета могла пролетіти Польщею кілька сотень кілометрів, поки що не закрито. Яких висновків дійдуть військові та чи зміниться система ППО за результатами цього випадку, невідомо.
Також ми розповідали про війська, яким на сучасній війні немає завдань: як російські «ВДВ» втратили свій сенс і чому тепер гинуть в Україні.
