Тиха гавань Південно-Китайського моря, або Чому я хочу повернутись на Хайнань
Коли запитують, навіщо треба їхати на Хайнань, то спочатку я не можу добрати слів. Потім питаю у відповідь: «А чому ні?». Для мене подорож – це як телепортація в іншу реальність. Можливість доторкнутися до незнайомої культури, традицій, смаків і ароматів. Особливо, якщо це стосується Азії. Тут усе дивне і цікаве. Геть усе! Хоча б тому, що нічого не зрозуміло.
Ви колись бачили порожній пляж на курорті в сезон? Чи майже порожній? Здивування номер один. Крім сусідів з літака нікого. Тільки якісь дивні напівпрозорі маленькі краби, що гоцають в піску. Їх скоріше відчуваєш, ніж бачиш, такі швидкі.
Пляжі чисті, практично немає лежаків. Ніяких тобі аніматорів. Тиша. Слухаєш спів моря, цей вічний гімн життю. І душа розгортається. А які тут світанки і заходи сонця. Тільки дуже швидко сідає та стає сонце, що трохи незвично. Море тепле і солоне-солоне. Друг постійно казав, що небо низько. А ще помітила, що майже не видно зірок вночі. Ось такі дивності.
Чому ж я сюди взагалі приїхала? Жадала тепла, моря і спокою. На Хайнані цього більше ніж достатньо. Бухта Саньявань (Санья Бей) – це рай для таких як я. Втікачів від щоденної безцільної метушні, автомобілів, похмурих пішоходів, сірих ранків і таких же вечорів. Ти забуваєш про все у перші ж миті. А той аромат квітів, що п’янить і створює таку особливу затишну атмосферу.
Виявляється, що наш пляж місцеві називають пляжем наречених. Щодня сюди їдуть десятки пар на фотосесії. Прекрасне видовище.
А ось і місцеві дилери фруктів. Смішні жіночки на скутерах, вдягнені по самі вуха. У них все по 10. 3 очищених ананаса чи одне манго, чи чотири драгон фрута, чи п’ять мангустінів, чи чотири маракуйї, чи один величезний кокос. В’язка рамбутанів з півкілограма вже 15 юанів, як і велике, рожеве манго. Курс юаня 7 до 1. Тобто 7 юанів – 1 долар.
Захотілось потусити? Тоді велкам у сусідню бухту – Дадунхай. Сюди їдуть ті, кому хочеться розважитись. Я її прозвала російською. Ресторан «У Льоши і Лєни», масаж «Родіна», трактір «Москва». Стас Міхайлов плаче з відкритих дверей кафешок і ресторанів. Всередині відповідний контингент. Думаю, ви зрозуміли. Готелі – повний «пшонкастайл». Із мармуровими сходами та фонтанами у холі. Кров з очей від цього «вєліколєпія». Але приїхати та подивитись треба. Да і качка «по-пекінськи» тут смачна.
Із туристів на острові переважно люди з країн СНД – України, Росії (Сибір), Казахстану. Найбільше китайців з материка. Ті, хто може собі дозволити, їде з материка погрітися на Хайнань, коли вдома стає холодно. Так само тут мільйони китайських туристів з січня до березня. Святкують новий рік. Тому майте це на увазі, плануючи відпочинок.
Жовтень вважається сезоном дощів. Я була у другій половині. Дощ бачила рази три. Але тропічні дощі не схожі на наші. Вони раптово починаються і швидко закінчуються. Під хайнанський дощ потрапити треба! Такого ви в житті не бачили. Він йде якимись бульбашками. Я спочатку подумала, що це град. Потім придивилась – бульбашки.
Вражає чистота. Це відчувається відразу після Києва… Разом із кліматом, морським повітрям – ще одна причина приїхати. А ще є купа клінік, де роблять всілякі китайські масажі, обгортання, голки, криваві банки. І бозна що ще. Багато туристів приїздить саме с ціллю оздоровлення.
Вечірнє місто – окрема історія. Стільки світла… Дивовижні мости, підсвічені усіма можливим кольорами. Навіть дерева в парку
Потусуватись нічним містом треба. Щоб відчути місцеву атмосферу. Більшість островітян не розуміють ніяких мов крім китайської. Від слова «взагалі». Тому кожна мандрівка по ньому – це ціла пригода! У місцевих жителів в телефонах є спеціальна програма. Ти говориш – вона перекладає китайською. Потім китайці відповідають, ти читаєш переклад російською або англійською. Дуже часто це не спасає. Я завжди пам’ятатиму кумедний випадок. В ресторані намагалась з’ясувати розмір порції. У відповідь через 15 хвилин перемовин отримала таке: «утка помещает в себя десять кошачих кошек».
Нічний ринок, підземна барахолка, рибний базар. О, це місце must visit. По-перше, щоб особисто купити найсвіжіші морепродукти. По-друге, скуштувати їх прямо тут. Поруч із ринком ціла вулиця кафешок, що спеціалізуються на приготуванні морепродуктів. Ціни розумні – півкіло гігантських креветок – 38 юанів, а дивних штук, щось середнє між креветкою і сороконіжкою – десь біля 80. Найдорожчий – краб – під 3 сотні. Рекомендую скуштувати рибу-камінь. Морепродукти всюди. Майже всі ресторанчики мають десятки акваріумів із свіжою рибою та іншими істотами. Деяких я так і не впізнала.
До речі, про їжу.
Китайці готують смачно. Часто страви гострі, тому обережно. Свіжих овочів немає, крім листя салату. Тушковані чи обжарені у кунжутній олії. На Хайнані зможуть вижити усі: від адептів вегетаріанства до прихильників традиційної їжі. Порція смаженого рису з овочами чи лапші – 18-24 юшок і більше. Обережно із замовленням. Мені якось за 26 юшок принесли кілограм лапші. Ми вшістьох не з’їли її. В м’ясних стравах багато кісток. Спочатку подумали, що це якась економія. Туристам готувати кістки. Виявилось, що китайці дуже полюбляють обсмоктувати всякі курячі лапи, шиї та інші кістляві частини. Тому не дивуйтесь. Дуже сподобались їх булочки….такі воздушні, приготовані на пару. Смакота. На Хайнані немає молочки, шоколаду. Каву знайдеш із трудом. Користуються сухим кокосовим молоком. Якщо знайдете натуральне морозиво, зрозумієте відразу. Ціна морозива на кокосовому молоці 4-6 юшок, на справжньому – 15. І дивіться уважно на картинки на обгортках. Перша зашкварилась я, коли купила квасолеве морозиво. Потім мій друг – нутове. О, Боже, це їсти неможливо! Ще бачили з кукурудзи та гороху. Здається, що там ще багато чого цікавого можна випадково купити. Наприклад, з риби. Ось цукерки рибні смачні. Дуже.
Добратися до центру міста легко – на автобусі. Проїзд – 4-5 юанів в залежності від того, куди їдете. Таксі від центру до нашої бухти Санья бей – 40 юанів. Якщо зустріните того таксиста, що влаштував нам дискотеку по дорозі додому – перекажіть йому привіт. Такого я ще не чула і не бачила. Але ж круто було.
Мої поради тим, хто їде.
• Скачайте VPN. На острові заборонені соцмережі.
• Обмін валюти найкраще робити у готельних гідів. Але кращий курс в банках. Вони в центрі міста, міняти валюту можна з паспортом. Я міняла у гіда. В аеропортах є комісія. Коли міняла, замість 690 юанів мені видали на руки лише 630.
• При поселенні з вас візьмуть депозит – 100 доларів. Обов’язково отримайте чек. Потім по ньому гроші повернуть. І обережно. Не дарма ж його беруть. Плями від драгон фруту чи манго не перуться. За зіпсовану білизну 80-100 юшок з вас знімуть.
• З розетками можуть бути проблема. Там якась специфіка із роз’ємами чи щось таке. Мою проблему вирішив електрик, коли приніс фільтр-подовжувач. Там вилка зарядки сиділа щільно і все добре заряджалось.
• Торгуватися на ринках чи на пляжах можна і треба.
• Екскурсія на «яхті» – ні про що. Туди точно не треба їхати.
• Креми від загару обов’язкові. Сонце підступне.
Єдине, що не сподобалось. Спеціально залишила на «десерт». Ти ніколи не перейдеш дорогу по переходу. Я взагалі не зрозуміла, нащо зебри малювали?! Ніхто не пропустить. Бісили зухвалі водії скутерів. Буде їхати на тебе і йому чхати. Дійшло до того, що друг вискакував на дорогу. Ставив перед собою руки, робив скажений вираз обличчя, поки ми перебігали дорогу. Не знаю, що спрацьовувало. Мабуть, обличчя. Але ж від цього в кінці вже смикалось око.
Галина Колеснікова
