Вівторок, 02 Червня 2020
Догори
Дати відгук

Суди і люди: який шанс захистити своє право на чисте довкілля

8 хв на прочитання07 Листопада 2019, 16:52 130
Поділитись:

Українське законодавство неоднозначно відповідає на це питання

В Україні з моменту набуття незалежності винесено зовсім небагато судових рішень у справах, що стосуються навколишнього природного середовища. Переважну більшість із них складають справи про притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності, позови компетентних органів про стягнення шкоди, заподіяної державі в результаті порушення природоохоронного законодавства, а також адміністративні позови суб’єктів господарювання про оскарження рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів. Справ же за позовами фізичних осіб чи інститутів громадянського суспільства на захист довкілля в суспільних інтересах – одиниці.

Однією із найгучніших судових справ по захисту прав громадян на чисте навколишнє середовище стало винесене у 2016 році рішення Обухівського районного суду Київської області на користь осіб, які постраждали внаслідок забруднення навколишнього середовища під час пожежі на нафтобазі "БРСМ" поблизу с. Крячки Васильківського району. Тоді загинули шестеро людей, п'ятнадцять людей залишилися інвалідами.

Суддя задовольнив позов, що стосується порушення екологічних прав  громадян і виніс рішення компенсувати постраждалим суму, еквівалентну 30 мінімальним зарплатам.

Суддя Верховного суду в Касаційному адміністративному суді Володимир Кравчук не приховує, що причиною такої малої кількості «зелених» судових справ  є недосконале українське законодавство у частині захисту прав громадян на чисте середовище. Про це він сказав під час Міжнародного судового форуму на тему «Судовий захист природного довкілля та екологічних прав», який 7 листопада відбувається у Києві.

«Десятки кліматичних
конференцій відбуваються у світі, десятки документів і цікавих ідей звучить. Ми
повинні розуміти, що це не далекі перспективи, коли ми будемо жити в умовах
надзвичайної кліматичної екологічної ситуації. Верховний суд і взагалі судова
система України не можуть бути осторонь від цих проблем, тому що так чи інакше
ми вже розглядаємо спори, пов’язані з навколишнім середовищем», - пояснив він.

Він уточнив, що зараз адміністративне
судочинство не лише в Україні, а й в країнах ЄС зорієнтоване саме на захист
особистих прав людини, проте у частині прав на чисте довкілля часом складно
довести, які саме права були порушені.

"Коли позивач доходить до суду, одне з найбільш банальних питань, які йому часто задають суди: які ваші особисті права порушені. І ось тут позивачеві досить складно",

— стверджує суддя.

«Тому що він, якщо звернувся, наприклад, за зупиненням якогось екологічно шкідливого виробництва, важко сказати, чому саме його права порушені, в той час, як десятки інших людей «за» те, щоб це виробництво було», - пояснив суддя ВС.

Кравчук уточнив, що українські
суди й досі не виробили чіткої концепції як діяти, коли  хтось приймає рішення не в інтересах
суспільства і постає питання, хто ж може оскаржувати ці рішення.

«На жаль, ми ще не виробили
такої чіткої концепції. Принаймні, точно знаємо, що депутати не можуть
оскаржувати в інтересах громади певні рішення, не можуть жителі поза межами
представництва оскаржувати рішення територіальної громади. Можуть оскаржувати
певні акти у сфері навколишнього середовища прокурори як інтереси держави і
громадські організації. Але чи можуть люди звертатися за захистом суспільних інтересів,
пов’язаних з захистом навколишнього середовища?» - зауважив суддя.

Він підкреслив, що законодавство
на це відповідає неоднозначно.

«Нашу практику поступово треба
розвертати в бік захисту прав, пов’язаних з навколишнім середовищем, відриваючи
її від цього особистісного контенту. Тобто людина може захищати свої права, які
належать не лише їй, а належать кожному. Навіть тих ресурсів, які передбачає
кодекс адміністративного судочинства достатньо, щоб оскаржувати і індивідуальні
нормативно-правові акти у галузі екології, але мотивуючи їх не порушенням
суспільних інтересів, а порушенням своїх прав. Якщо я захищаю свої права, які
співпадають з правами десятків сотень інших таких, як я, то захищаючи свій
інтерес, я автоматично захищаю і суспільні інтереси», - вважає  Кравчук.

Суддя Верховного Суду Володимир Кравчук

У більшості  країн Західної та Північної Європи є досить
жорсткою система санкцій за екологічні правопорушення.  Наприклад, свого часу було порушено
кримінальну справу стосовно німецького автоконцерну Volkswagen після того, як в
автомобілях цього виробника було виявлено шкідливе програмне забезпечення, що
дозволяє обходити екологічні норми.

Раніше американські регулятори
зобов'язали Volkswagen відкликати 482 000 автомобілів через використання в них
пристрою, що обмежує роботу очисних систем машини, в результаті чого фільтри
включалися на повну потужність тільки при проходженні перевірки на рівень
викиду шкідливих речовин в атмосферу. У результаті ряд країн почали
розслідування відносно німецького автоконцерну, а десятки тисяч автовласників
із різних країн світу подали позови проти Volkswagen.

Водночас більшість жителів Європи переконані, що жорстке екологічне законодавство не заважає ні у повсякденному житті, ні розвитку бізнесу, а навпаки, робить його соціально відповідальним.

Українське законодавство у цілому націлене на хижацьке використання природних ресурсів –  професор

У системі українського законодавства з самого початку закріплені положення, які спрямовані на хижацьке використання природних ресурсів. Про це на Форумі сказав Володимир Носік, доктор юридичних наук, професор кафедри земельного та аграрного права КНУ ім. Т.Г. Шевченка, член-кореспондент Національної академії правових наук України.

«Україна сьогодні належить до держав з високими екологічними ризиками і загрозами як для нашого народу, так, власне, і для інших держав, оскільки глобальні зміни, які відбуваються зараз у природі, в економіці і в суспільстві так чи інакше відбиваються на поведінці людини у ставленні до природи», - заявив науковець.

Володимр Носік. Фото: Юридична газета

Водночас, за його словами, в
системі українського законодавства в цілому закріплені положення, які
спрямовані на «по суті, хижацьке використання природних ресурсів».

«Положення і концепції, які
створюють умови до корупції у сфері використання природних ресурсів. Відносини
власності, які закріплені у наших законах на природні ресурси, не відповідають
Конституції і не відповідають здоровому глузду. Тоді постає питання: які мають
сьогодні бути запропоновані способи і підходи до того, щоб захистити право
людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля», - наголосив Носік.

У цьому контексті він
акцентував увагу на важливості закону про основні засади державної екологічної
політики України на період до 2030 року.

«Цей закон має особливе
значення сьогодні, тому що державна екополітика має здійснюватися на засадах
взаємодії людини і природи, серед яких збереження такого стану кліматичної
системи, який унеможливить підвищення ризиків для здоров’я та благополуччя
людей і навколишнього середовища, а також досягнення Україною цілей сталого
розвитку, які були затверджені на саміті ООН», - пояснив вчений.

Він підкреслив, що необхідно
дивитися на захист права кожного  на
довкілля крізь призму екологічної системи.

"Але у наших законах екологічна система не визнається об’єктом захисту. в результаті ми поки що є заручниками того, що працюємо в рамках старих законів, старих ідей і постулатів",

— каже науковець.

«Але позитивним вбачаю те, що і органи судової влади разом з науковцями, разом з громадськістю шукають можливі юридичні моделі того, щоб запропонувати Верховній Раді абсолютно інші підходи до вирішення питання захисту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля», - зауважив експерт.

ДОВІДКОВО: 31 березня 2019 року
набув чинності Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної
екологічної політики України на період до 2030 року». Він вводиться у дію 1
січня 2020 року і передбачає заходи зі збереження наявного стану кліматичної
системи, інтегрування екологічних вимог під час розроблення і затвердження документів
державного планування, галузевого (секторального), регіонального та місцевого
розвитку та у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності
об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля, запобігання виникненню
надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, які ґрунтуються на
результатах стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, а також
комплексного моніторингу стану навколишнього природного середовища, підвищення
рівня екологічної безпеки в зоні відчуження, відповідальність органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за доступність,
своєчасність і достовірність екологічної інформації, модернізацію виробництва,
у тому числі вдосконалення системи екологічного податку за забруднення довкілля
та платежів за використання природних ресурсів тощо.

Читайте також: Італія першою в світі вводить вивчення зміни клімату в якості шкільного предмету

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.