Хто, як і для чого намагається дискредитувати та заблокувати реформу управління відходами?

«Влада, яка не робить ніякі реформи – погана. Влада, яка нарешті запроваджує реформи та вводить прозорі правила гри – ще гірша.

  Україна, реалії 2024.»

9 липня 2023 року в Україні стартувала реформа управління відходами, з моменту набрання чинності рамкового Закону України «Про управління відходами».

Як ми вже писали в наших поперденіх матеріалах, стартувала вкрай необхідна та водночас болюча реформа для України – реформа управління відходами, в результаті якої почалось очищення  утилізаційного ринку з одного боку  та  напади від невдоволених на профільне міністерство екології та природних ресурсів і його очільника про те, що все не так та й не на часі. Наразі йдеться про сферу утилізації саме небезпечних відходів. Дана галузь вузькоспеціалізована, але ми завжди наголошувала на ії важливості, адже мова йде про речовини і матеріали, які становлять небезпеку для довкілля і здоров'я населення. І якщо їх утилізацію буде здійснено неправильно або з порушенням технологій (а то і зовсім не здійснено) - наслідки цього зможе відчути на собі кожен із нас, а це вже несе загрозу для здоров’я цілої нації, яку зараз і так намагаються знищити усіма доступними методами.

До небезпечних відходів належать найрізноманітніші матеріали і речовини - від звичайних пальчикових батарейок і відпрацьованих моторних мастил до медичних відходів із лікарень. Останнє зараз, в умовах війни, особливо актуально. В ідеалі такі відходи повинні забирати й утилізовувати спеціальні компанії, які мають необхідні ліцензії на такий вид діяльності та необхідне обладнання для нейтралізації й утилізації небезпечних речовин. Але, українська реальність, як завжди, відрізняється від норм цивілізованого європейського суспільства. На папері в нашій країні існували сотні компаній-утилізаторів. Та, насправді, обладнання, що дає можливість працювати із дотриманням усіх технологій, є лише у кількох десятків із них. Решта ж по факту є фейковими. Ліцензії у них були, а жодного обладнання – ні, та свою діяльність вони проваджували на папері.

У реальності такі фейкові фірми були лише "прокладками", які надавали посередницькі послуги і, в кінцевому рахунку, везли відходи в лісопосадки  або зливали у річки. Попередньо, зрозуміло, отримавши за таку "утилізацію" необхідну плату. Подібні сюжети в новинах, мабуть, хоч раз зустрічалися кожному з нас та й GreenPost разом з правоохороними органами неодноразово проводили розслідування, щодо «відходів в лісопосадках та річках», бо це, на жаль, можна сказати мейн–стрім нашого часу. Довгий час для України така ситуація була нормою.

Нарешті ж з’явилось оновлене законодавство, яке зобов’язувало операторів ринку небезпечних відходів показати і довести спроможність власного обладнання на ділі. І цей факт дуже занепокоїв ті непорядні компанії, які вже обросли схемами з псевдоутилізації на папері та й ніколи не збирались очевидно витрачати кошти на відповідне обладнання.

Клуб утилізаторів спочатку сприйняв це як спробу перерозподілу й відправив на перемовини довірених, готових обговорювати апетити чиновників. Але, коли почув відмову й пропозицію спрямувати кошти, які планувалося витратити на відкати, у модернізацію свого виробництва - зрозумів, що треба починати війну, підключаючи до цього і народних депутатів, і регуляторну службу, і різні псевдо асоціації та громадські організації із закликами «як це губити бізнес ще й під час війни». Але хіба це бізнес? Це звучить настільки ж дивно, як «давайте не саджати вбивць і гвалтівників за грати під час війни, бо і так всім важко». Саме така аналогія є доречною, тому що неправильне поводження з небезпечними відходами - це ґвалтування та вбивство для довкілля, якого і так під час війни майже не лишилось, крім того, недобросовісне поводження з таким класом відходів несе абсолютну загрозу для людей.

Станом на сьогодні вже пройшло 9 місяців з тих пір, як набув чинності Закон, і за цей час можна було підготуватись та оптимізуватись, але протягом цього часу вдалося тільки підняти хвилю обурень та всім невдоволеним зібратись гуртом, замість того, щоби почати щось робити. Тобто, майже 2  роки пройшло відтоді як усі ліцензіати мали змогу ознайомитись у відкритому доступі в Законі України «Про управління відходами» з інформацією про майбутні передліцензійні перевірки з чітко визначеним строком їх початку, але більшість вирішила нічого не робити та чекали до  останнього.

Прикро, але, заглянувши в історію цієї проблематики на  ринку, складається одна і та ж ситуація вже роками і кожен раз піднімається шквал обурень, що держава тисне. А може держава нарешті запровадила контроль за ринком утилізації відходів і це безумовний крок вперед до цивілізації в цьому напрямку? І доказом цього є те, що вже більше 10 компаній отримали свої ліцензії і можуть проваджувати свою діяльність в спосіб і в межах чинного законодавства. Прикристь в тому, що їх, начебто, були сотні, але це було фейком та, попри це, краще вже гірка правда, ніж солодка неіснуюча брехня. Та, замість того, щоби самим стаючи такими збільшувати кількість добросовісних компаній, українські реалії – це дискридетація влади та тиск на вже існуючих гравців на ринку  через проплачені статті в телеграм-каналах та поливання брудом від групки компаній, які не хочуть ні змін, ні модернізацій, а все чекають на старе відоме «порішаєм». А воно скінчилось!

Ми вважаємо, що правила гри мають бути однакові для всіх, тут головне - прозорість. Згадаємо запровадження Prozorro - ті хто звик грати в чорну були проти, але цьому настав кінець із запровадження дієвого та прозорого механізму закупівель, те саме зараз вмдбувається на ринку відходів, необхідний час для усвідомлення та адаптації. Неможливо однією ногою йти в Європу, а іншою - назад болото. Це шлях в нікуди.

Тому ми починаємо свою серію розслідувань за ринком небезпечних відходів в Україні та будемо інформувати вас про зміни та темпи впровадження реформи, яка комусь ой як не вигідна та не зручна…

Більше новин читайте на GreenPost.