Чому люди в Україні не вимагають кращих умов для відпочинку
Наша країна – багата на озера, луки, ліси та місця гарного відпочинку. У мене з’явилась можливість побачити це на власні очі. Чудова природа Полісся. Пансіонат на березі дивного теплого озера. Відпочивай, насолоджуйся, не думай про роботу, але - ні. За три дні у мені прокинувся еколог та аналітик одночасно.
Чому ми не можемо ефективно та по справжньому прибуткове розвивати рекреаційну індустрію і гальмуємо вже майже 30 років? Наукових робіт з цього приводу було стільки, що можна створити окрему бібліотеку: «Поради для рекреаційно-туристичного підприємництва». Тільки от є у мене підозра, що буде ця бібліотека без відвідувачів. А чому?
По-перше, ми - українці здебільшого не вимагаємо кращих умов для відпочинку, ніж маємо у себе на дачах. А для вибагливих – краще за кордон. Тут, для внутрішнього вжитку, нам все добре. І система обслуговування, і харчування, і організації розваг.
По-друге, бізнес не вірить у чесні й прозорі кредити, і не бачить надійних партнерів у фінансових установах. Багато хто з бізнес-початківців побоюються кредитування, вважають не привабливими (не зрозумілими) умови надання та обслуговування кредитів та позик, а, головне, острах, що повернення кредитів стане катастрофою (банк все забере та ще й колекторів напустить!) тощо.
По-третє, власники бізнесу не мотивовані робити щось краще, бо і так номери заповнені, люди не нарікають, а як надходить скарга, то є відповідь – пошукайте іншого господаря, а у нас тут такі правила….
Тепер про нас - відпочивальників: ми – ті, хто хоче погульбанити з компанією, ті, хто хоче затишного відпочинку в родинному колі, особливо, як з дітьми, чи з літніми членами родини, а також ті, хто випадково потрапив до рідних рекреаційних об’єктів, бо ж карантин і є нарешті відпустка.
Давайте поміркуємо, які послуги можна отримати.
Перш за все, ночівлю та підтримання гігієни. Тобто туалет, душ, постіль, ліжко…. Нічого не забув? Кондиціонер навіть зайвий. У кімнаті є вентилятор і холодильник. Ну, звісно, телевізор. Щоб не відвикати. Зазначу, що в кімнаті персональний санвузол і душ – це вже класно, не всі маленькі пансіонати їх забезпечують. Часто можна прочитати – що це «місця загального користування».
По друге, затишок. Відносний, щоб не особливо чітко чули, як сусіди або сваряться, або кохаються, або дивляться серіал. Третє, щоб було харчування з можливістю вплинути на асортимент. У нас час алергійних хвороб, особливих потреб (від вегетаріанства до здорового харчування), це важливо. Не бозна що, а так, прості варіанти.
Що ж в реальності? Приміщення гарне, від нав’язливих комах захищають сітки на вікнах, але, від нав’язливих звуків веселого радіо – не дуже, бо що за день, як немає «народних» пісень популярних виконавців (добре, що не російський шансон – це крок вгору!). Крім того, в пансіонаті постійно щось ремонтується і добудовується, це добре, люди розвиваються, але, для них, хто відпочиває, краще звуки пташок ніж пилорами. Але то таке, а може, навіть комусь до душі. Номери. Суто українська традиція, видавати миючі засоби одноразового використання на тиждень. Мийтеся ощадливо. Прибирання в кімнатах не передбачено.
–Де взяти віник та совок, я сам приберусь?
–У нас відпочиваючи самі не прибираються, а прибиральниці наразі немає, от звільнити номер, тоді й приберемося….
Добре, у мене дурна звичка жити в чистоті. Будемо долати. Вода приємно тхне сірководнем. Мабуть, це лікувальна. У Трускавці така ж була. Ну, «Нафтуся» по трубах подається до номерів. Тут, мабуть, теж саме.
Харчування. Є варіанти. Але… ну, не пощастило зі мною кухарям пансіонату.
–Чи можна м’ясо приготувати без кляру? У будь-який спосіб? Відбивна - це ж, шмат м’яса, спеції, пательня, так? Вам показати? Піти з кухні? Звісно, я вже в дорозі. Тільки, як кухар кухарю, скажіть, чому це неможливо? Я доплачу. Чи компенсую Ваш клопіт за окремим тарифом. До речі, а що скільки коштує, можна дізнатися? Потім дізнаюсь… дивно, а як у мене грошей не вистачить?
Це не жарт, я ж гроші не друкую і не малюю….
Не розуміють. Дивно.
Намагання розрахуватися за харчування – окремий квест.
–Я хочу гроші вам дати?
–А можна не зараз, бо ми так зайняті?
–А коли?
–Давайте за годинку.
–Та у мене плани не стрічати годину в пансіонаті…
–Ну, тоді завтра.
І знов завтра. І знов завтра. Знайшов господарку. Пожалівся. Заспокоїли – ми Вас без розрахунку не випустимо. Добре, а як не випустите?
–Не прийму номер та й все.
–Ой, лячно як…. А, може, все ж гроші візьміть, а потім, без боргів – до Києва?
–Ні. Зараз всі зайняті, нема кому вас розрахувати.
На скільки ж я наїв – невідомо. Розрахуватися – неможливо. І явно не відпустять без розрахунку…. Ранок – крок до невизначеності.
Друга опція. Розваги. Тут однозначно плюс. Два катамарани, човник, квадрацикли. Можна взяти, покататися. Чомусь квадрацикли беруть покататися виключно добряче підготовлені оковитою мотокросери? Інколи позаду опиняється така ж «весела» подруга, що голосить на все село, чи від страху, чи від задоволення (як казав колись мій син, як був малим – «ну як можна бігати і не кричати!» - тут щось таке).
Третя опція – відпочинок на природі. Є оренда мангалу, до мангала додається м’ясо, а до м’яса – дрова. Все дуже цікаво і туристично. Дрова «нарубай сам», додається інструмент вельми древнього походження, та творча настанова – «вперед, але не відрубай пальця, а то був випадок минулого року». Ця настанова працює, як чарівна паличка. Тиждень тому одна мамуля-одиначка так знайшла друга на весь період відпочинку – просто попросила нарубати дрова та запросила вдячно до шашлику. Він, як справжній джентльмен, взяв теж дещо до шашлику – в результаті добрі та майже романтичні стосунки на радість всього пансіонату. Тож, чоловіки, будьте напоготові, як хтось має бажання до смаженого м’яса….
Опція додаткова – мухи, комарі, оводи та оси. Тут все добре, кількість в межах граничнодопустимих концентрацій, залежно від вашого настрою та чутливості до природи, її явищ та представників.
Тож, рекреація крокує до сталого розвитку, а вітчизняний сільський туризм (дивно, чому він називається «зеленим», може, на честь «зеленого змія») – розвивається згідно з законами карантинної економіки та української схильності до народного бізнесу. І це добре. Є тільки декілька порад, і, хоч мене і не питали з цього приводу, я все ж дозволю долучитися до вчителювання:
1) якщо бізнес буде орієнтований на клієнта, а не на зручність обслуговчого персоналу, бізнес буде більш успішним;
2) клієнт – не дурень, хоч і приїхав відпочивати й у нього заздалегідь добрий настрій. Не треба цей настрій випробувати на сталість умовами відпочинку та комунікаціями;
3) ціни можна знижувати, особливо, якщо це «домашня кухня», для орієнтира – київські ресторани, які стали на причуд доступними для тоненького «середнього» класу. А якщо невизначеність меню та цінової політики відгукується «середнім чеком» закладу елітного харчування, то, бажано, щоб …. Клієнт мав можливість «повипендрюватись», і замовляти щось «складне»: варене, а не смажене, тушено, а не копчене, а ще існують каші, молочні вироби, сезонні фрукти…. Щось занадто, так? Ну, вибачте…
4) розваги однієї компанії, навіть дуже приємної та корисної для господарів, не мають заважати іншим, менш приємним і корисним «простим» відпочивальникам.
Ну, ніби то все… а так – літо, серпень, всі в позитиві і насолоджуємось відпочинком. Бо все одне, настане осінь, відпустка закінчиться і ніхто вас не поверне до літа. Тож, посміхаємось набираємось приємних вражень!
P.S. Знов на часі створення Міністерства з питань розвитку туризму. Одним з напрямів діяльності має стати налагодження активної співпраці між фінансовими установами, інвесторами, бізнес-школами для підвищення обізнаності та доступності фінансової підтримки малого рекреаційно-туристичного бізнесу. Об’єднані територіальні громади можуть і повинні наповнювати власні бюджети з податків від рекреаційно-туристичних послуг. Але не тиском, а допомогою підприємцям у підвищенні якості послуг, зокрема, доречними стануть відремонтовані дороги, освітлення вулиць, інформаційні банери, реклама, і, важливо, конкурентне середовище. Онлайн бронювання місць, знижки за передоплату, визначеність умов проживання та харчування, безпечні розваги та цікаві екскурсії. І тоді український «зелений туризм» стане конкурентоспроможнім не тільки для «внутрішнього вжитку» і без «бонусу» карантинних обмежень.
