27.01.2020 Олександра Єршова
Світовий ринок все більше потребує літію, який є одним з головних складових акумуляторів для електричних девайсів та автомобілів. В Україні існує аж три рудники цього металу. Але, як завжди, ми все пропускаємо осторонь.
Найціннішим здобутком для будь-якої країни завжди є природні ресурси, які при правильному відношенні до них приносять постійний прибуток. Україна щедро обдарована не тільки чорноземом, а й покладами цінних копалин, таких як найпопулярніший сьогодні метал літій. На тлі неймовірно зростаючого попиту на акумулятори та їхні складові, наша країна може стати не останнім гравцем у світі. Але корупція та тупикові особливості законодавства тримають нас осторонь світового ринку.
GreenPost проаналізував чи є шанси на те, що ми не залишимось ні з чим? І чи є сенс у тому, щоб усунути корупційну машину та стати важливою частиною світової боротьби за клімат?
Світовий ринок
У світі літій присутній майже всюди, включно з морською водою, але в різній кількості і тільки в сполуках. Для виробництва акумуляторів метал отримують з руди чи мінеральних озер. Найбільш багата літієм Австралія, де він зберігається у кам’яній руді, а також Аргентина та Чилі, де літій видобувають з соляних вод. На ці три країни припадає 85% всього металу, який отримують для промисловості у світі.
Є копалини
в Китаї та Японії, але не в таких великих масштабах. Якщо враховувати, що
тільки китайський ринок споживає 65% всього літію, то Азії ніяк не вистачає місцевих
покладів і їм доводиться звертатись до сусідів з острову.
Куди більше пощастило країнам Південної Америки (Болівія, Чилі, Аргентина), які вже в повній мірі оцінили своє багатство і вдало ним користуються. Там добування літію обходиться найлегше і найдешевше: з соляних озер насосом відкачують розсіл та випаровують під гарячим сонцем, а із осаду, який залишився, вже потім витягують літій і калій.
Європа теж має свої невеликі, але такі цінні копалини - в Чехії, Сербії та Португалії. Їхні долі настільки крихітні, що в масштабах світу майже непомітні. За даними консалтингової фірми Wood Mackenzie європейське виробництво батарей займає лише 1% від загальної кількості. І тут Україна привертає на себе увагу, адже на її території розташовано аж три достатньо великі родовища: Шевченківське, Полоховське, а також Станкуватське, яке знайшли в Закарпатській області та досі уважно не вивчили.
Як показують підрахунки аналітичного агентства Magonova & Partners, в нашій країні може знаходитись приблизно від 232 тисяч до 500 тисяч тонн літію, що складає 0,4% всієї «нової нафти», як назвав літій Bloomberg, у світі. Україна з такими показниками виходить на третє місце в Європі. Деякі джерела стверджують, що у нас літію ще більше, але ж пережитки радянського минулого ще залишаються. Державна служба геології свого часу визначила літій як стратегічно важливий. Тепер всі матеріали по його видобутку засекречені.
«Нова нафта»
Якщо вдатись до статистики, то ринок літію переживає свій зірковий час. З 90-х років минулого сторіччя і до 2017 року видобули більш ніж 44 700 тонн літію. Але тільки за останні десять років ця цифра набрала обертів і показала зростання в 62%. Активне просування електричних транспортних засобів стало тому головною причиною.
Статистика свідчить, що 59% всього використання літію прийшлось на накопичувачі енергії, це і первинні накопичувачі, і ті, що можна перезаряджати. За підрахунками Bloomberg New Energy Finance, електричний транспорт буде використовувати в цілому 3 461 ТВт/год електроенергії в 2050 році, що еквівалентно 9% від загального попиту.
Вже зараз щорічно споживається більш ніж 150 тис тонн карбонату літію, а до 2025 року експерти прогнозують споживання в 1 мільйон тонн карбонату літію на рік. В дослідницькій фірмі Industrial Minerals аналітики вважають, що попит на літій збільшиться за п’ять років вдвічі, чи навіть в чотири рази, що переведе ринок від 189 тисяч тонн в 2016 році до 400-600 тисяч тонн на рік в 2021 році.
Але споживання, що так активно зростає, неодмінно викличе коливання в ціні. Прогнози Bloomberg New Energy Finance показують, що ціни на літій-іонні батареї вже знизилися майже на 80% за МВт/год з 2010 року. Надалі вони будуть знижуватися, оскільки виробництво електромобілів буде збільшуватися.
Міжнародний економіст Валуйсков Станіслав, який вивчав це питання протягом певного часу, вважає, що ціна на літій і його рудні концентрати дійсно показує спад. Ціни на сподумен (концентрат літію для транспортування) ще в травні складали 600-670 $ за тонну, в червні вони вже були 585-650 $, а в листопаді досягли 490-570 $ за тонну. У середині грудня mt Marion mine (шахта Маріон) відвантажила сподумен за ціною 520 $ за контрактом CIF (безпечне транспортування) в Китай. Австралійська шахта Altura, де видобувають літій, мала витрати на видобуток однієї тонни літію 392 $ за контрактом FOB (вартість продукту без доставки) в 3 кварталі 2019 року.
«Ціни впали через те, що відкрилося більше місць з видобутку літію і багато з тих, хто сподівався збирати надприбутки, зараз страждають через досить низькі ціни на ринку і працюють навіть в збиток. Чи означає це, що в Україні не буде вигідно добувати літій? Ні, не означає, навіть навпаки, зараз саме час при таких цінах вкладатися в розробку родовищ. Оскільки на пошук інвестицій і запуск шахти в роботу потрібно 1-2 роки, то почавши зараз, можна встигнути до наступного пікового зльоту цін», - каже експерт.
На питання GreenPost про доречність інвестування в видобуток літію в Україні Валуйсков Станіслав додав:
«Переглядаючи інформацію українських ЗМІ з приводу видобутку літію в Україні, складається враження, що як тільки завтра весь світ почне їздити на електромобілях, то в України почнеться її маленьке світле майбутнє, яке всі так чекали. Адже пишуть, що українські запаси родовищ літію оцінюються від 500 000 тонн, і виходячи з пікових цін 2018 року 16,000 $ за тонну, можна порахувати що є можливість добути літію на 8 мільярдів доларів. Але завжди є велике "але"...»
Літій їсти не просить
В Україні літій міститься у руді і залягає на глибині в 500 метрів. Наприклад, Шевченківське і Полохівське родовища мають шахтний підземний спосіб видобутку і рівень вмісту літію в руді 1% або трохи більше. Щоб підвищити вміст літію в руді застосовують флотаційно-гравітаційний метод збагачення, а транспортування металу може відбуватись в мінералах, наприклад – сподумені. Його після видобутку і концентрації до 5-6% літію можна вже продавати, наприклад, в Китай.
Розподіл земель в Україні має свої особливості, і право власності видається зі строком на двадцять років. Наприклад, в 2017 році "Полохівське родовище" було передано ТОВ "Укрлітійвидобування". Шевченківське родовище 21 лютого 2018 року зареєстроване за ТОВ "Петро-Консалтинг". Однак по останньому до цього часу триває розслідування щодо обходу аукціону при видачі ліцензій компаніям від "Держгеонадр", і рішення від генпрокуратури немає.
Перші зрушення було помічено в минулому році, коли ТОВ "Укрлітійвидобування", як власник Полохівского родовища петалітових літієвих руд, розташованого в Маловисківському районі Кіровоградської області, розмістило на сайті Міністерства екології та природних ресурсів «Повідомлення про планову діяльності, що підлягає оцінці впливу на навколишнє середовище». В документі прописані параметри родовища та плани по освоєнню. В компанії вважають, що для цього вистачить однієї шахти. Оскільки одним з ключових моментів розробки родовища є спосіб збагачення і отримання літієвого концентрату, то працювати вони планують разом з державним «Східним ГЗК» (м.Жовті Води). Останній має у власності урановий рудник "Смоліно", який розташовано неподалік в 12 км від родовища і який майже вичерпано, якщо вірити концерну «Ядерне паливо».
Якщо
налагодити транспортне сполучення, підвести електрику та воду, побудувати
будинки для робітників в Смоліно, то переробку петалітієвого концентрату для
отримання літію можна буде робити на потужностях "Східного ГЗК", які потребують
незначної модернізації. Все це значно скорочує об'єми інвестицій.
За підрахунками, родовище має потужність в 110 тисяч тонн сирої руди на рік, чого би вистачило на 27,5 років роботи рудника. Але в "Полохівському родовищі" вміст літію оцінюється в 1,1-1,2% - це не такий великий показник. Наприклад, в відомих сольових озерах Південної Америки - в 2 рази більше, а видобування потребує в рази менших грошових вливань.
Як вважає наш спікер економіст Валуйсков Станіслав, головним чином перешкоджає розвитку напрямку відсутність доступу до копалин інвесторів, обмежена видача прав на видобування, непрозора структура власності, а в випадку з "Шевченківським родовищем" - неспроможність розібратись в корупційних схемах та вирішити питання раз і назавжди. І якщо Станкуватське родовище потребує багато досліджень, уваги та грошей, то майже підготовлене "Полохівське родовище" все ще не привернуло до себе уваги.
Залишилось трохи підштовхнути. Адже в Україні вже прийняли законопроєкти №8160 и №8159, які передбачають послаблення для тих, хто займається виробництвом будь-якої продукції для електрокарів. Зупиняє нестабільність цін на сировину у світі в даний момент. Деякі аналітичні агентства розповідають про те, що ціни на літій не будуть рости, а пропозиція буде вище попиту кілька наступних років, що зі зрозумілих причин і відлякує потенційних інвесторів.
