«Немирний атом»: що насправді мала Україна до Будапештського меморандуму

5 грудня  сплило чверть століття відтоді, як Україна в
Будапешті підписала Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням до
Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. 25 років тому Україна добровільно
позбулася третього у світі ядерного потенціалу і стала без’ядерною державою.

З політичної точки зору сьогодні
цей крок багато хто називає втраченою можливістю з безпеки. Адже нератифікований
Меморандум так і не запрацював, а ядерну зброю уже не повернути. Президент
Леонід Кучма у своєму коментарі підкреслив, що вважає однією з трьох найбільших
помилок в сучасній українській історії саме не те, що відбулось роззброєння, а
те як ми віддали зброю. Бо в підсумку не було отримано жодних реальних гарантій
безпеки.

Що насправді було в наших руках

Український ядерний запас був справді вражаючим. У спадок від Радянського
Союзу ми отримали 176 міжконтинентальних балістичних ракет та стратегічні
бомбардувальники, які здатні нести ядерну зброю. Але Київ ніколи не мав контрою
над своєю ядерною зброєю, всі ключі перебували у Москві. При виникненні якихось
ситуацій Київ міг лише блокувати запуск ракет без своєї згоди, і аж ніяк не
самостійно керувати ракетами.

Другий факт. Українські ракети тримали в прицілі Сполучені Штати Америки. Тобто проти Росії зброя не могла використовуватись.

Третій факт. В якому стані була сама зброя – невідомо. Часто лунали
попередження, що «на українських ядерних шахтах назріває «Другий Чорнобиль».  З точки зору
довкілля – Україна позбулася наднебезпечного потенціалу, який міг призвести до
радіаційного зараження великої території.

Олег Насвіт, який довгий час був заступником голови Державного агентства з управління Зоною відчуження, прокоментував для GreenPost проблеми ядерного роззброєння та безпеки.

«Сьогодні нам складно оцінити, як би розвивались події і чи була б міжнародна ізоляція чи нас поважали би більше. Але є один факт, який ми повинні пам’ятати. Контроль за ядерною зброєю,
а це і обслуговування, на той час залишався в Москві. Насправді ракети стояли
на бойовому чергуванні і в них виходив уже термін. Необхідно було провести
обслуговування та перезавантаження. Україна не могла цього зробити», - зазначив
він.

Радіаційна та ядерна безпека

На сьогодні, як підкреслює експерт, після Чорнобиля, після всіх витоків на АЕС, основне – це питання
радіаційної безпеки. Ми  посідаємо дев'яте місце у світі та п’яте в Європі за атомною енергетикою. Зараз
експлуатується п’ятнадцять енергоблоків АЕС, енергоблок №4– разом з об’єктом
«Укриття» в Чорнобильській зоні перебуває у процесі перетворення на
екологічно-безпечну систему.

«Україна – ядерна держава і використовує ядерну енергію. Є певна система управління та регулювання.  Ми строго дотримуємося усіх рекомендацій МАГАТЕ та інших міжнародних організацій», - запевнив Насвіт.

Щодо ситуації з ядерними та радіаційними відходами, то експерт зазначає, що ще в Радянському союзі були створені системи комбінатів «Радон» куди завозились небезпечні відходи для консервування. Також у військових частинах, які мали радіоактивні відходи, створювались «могильники».

«У зоні відчуження Чорнобильської атомної електростанції розпочав роботу завод з переробки рідких радіоактивних відходів (РАВ). Також іде будівництво Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Ведеться велика робота, щоб все радіаційні та ядерні відходи в Україні були перевезені та захороненні тут», – підкреслює Олег Насвіт.

Згідно з Меморандумом, США, РФ і Велика Британія зобов’язалися:

• поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України;

• утримуватися від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності/політичної незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти неї, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН;

• утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, отримати будь-які переваги;

• домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги
Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об'єктом погрози агресією з
використанням ядерної зброї;

• не застосовувати ядерну зброю проти України, крім випадку нападу на них самих,
їхні та підопічні території, збройні сили, їхніх союзників;

• проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає
питання стосовно цих зобов'язань.

Ядерне озброєння світу

Згідно з оцінками, загалом у світовому арсеналі ядерних озброєнь нараховується понад
20 тисяч боєголовок. Із них майже 5000 вважаються повністю боєздатними, а
приблизно 2000, які є на озброєнні в США і Росії, можуть бути застосовані
впродовж короткого часу.

У Росії, за даними американських вчених, – 10 тисяч боєголовок, у США –  8,5 тисяч, у Франції – 300, у Китаю – 240, у Великої Британії –  225, в Індії і Пакистану –  близько сотні, в Ізраїлю – близько 80. При цьому Ізраїль ніколи не заперечував, але й не спростовував дані про володіння ядерною зброєю.

Західні держави підозрювали, що Іран мав на меті виготовити ядерну зброю за допомогою своєї
ядерної програми. Тегеран, де лунає різка антиізраїльська та антиамериканська
риторика, переконував, що його ядерна програма має виключно мирні цілі. За
відсутності доказів цього Рада Безпеки ООН та західні держави запровадили проти
Ірану економічні санкції. Після 13 років напружених перемовин шість міжнародних
посередників (п’ять постійних членів Ради Безпеки ООН і Німеччина) та Іран
підписали договір щодо ядерної програми Тегерану, який передбачає її обмеження
в обмін на скасування санкцій.