В Україні дві біди: проблеми сміттєзвалищ і скорочення запасів води
Найбільш гостро в Україні стоять такі екологічні питання, як наслідки забруднення побутовими відходами, у тому числі ї стихійними сміттєзвалищами, а також скорочення водних ресурсів у результаті засоленості водоймищ.
Кирило Косоуров, голова “Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами” озвучив свою думку щодо двох екологічних проблем в Україні.
5400 полігонів діють в країні сьогодні, більшість з яких не відповідають нормам безпеки. Вони займають площу 8,5 тис га та щороку приймають близько 10 млн т сміття. Внаслідок відсутності у багатьох населених пунктах систем роздільного збору сміття, на полігони потрапляють батарейки, відпрацьовані акумулятори, хімічно небезпечні речовини. За статистикою, в Україні діє біля 35000 незаконних сміттєзвалищ. А на переробку потрапляє менше 5% вторинної сировини, проте заводи, які потребують такої вторсировини, змушені закуповувати його за кордоном.
Єдиний полігон для сміття Києва давно переповнений і функціонує більше 30 років у с.Підгірці Обухівського району. На сміттєзвалищі накопичилось близько 10 млн т побутових відходів, а висоти сміттєвого шару сягає 90 м, що дорівнює висоті 27-поверхового дому. Небезпечним є озеро фільтрата (суміш отруйних речовин та дощової води). В озері вже накопичилось близько 1 млн т фільтрату. Також невирішеною проблемою з утилізацією відпрацьованих мастил, левова частка яких спалюється у печах, забруднюючи навколишнє середовища викидами в атмосферу тисячами тонн небезпечних речовин (окис азота та углероду, сірчаного ангідриду, метану, формальдегіду, хлористого водороду. За оцінками учасників ринку, в Україні на обігрів витрачається 40% відпрацьованих мастил. В Європі спалювання відпрацьованих масел заборонено.
Косоуров звернув увагу на скорочення водних ресурсів: “Зростає рівень засоленості прісноводних водойм. У Дніпрі вже можна зустріти медуз, які живуть, як правило, тільки у солоній воді”. У дослідженні ГО “Чистий Дніпро” говориться, що до 2050 року Україна почне імпортувати питну воду. При цьому країна може зіткнутися з дефіцитом води у найближчі 15 років: населення буде конкурувати за водні ресурси з сільським господарством та промисловістю.
